Методика
реалізації студентоцентрованого навчання
в Харківському торговельно-економічному коледжі КНТЕУ
Приєднання України до Болонського процесу, інтеграція в європейські простори вищої освіти і досліджень, прийняття низки нових освітніх законів в Україні покликані змінити національну освіту і її ключові складники і чинники – освітні програми і відповідні кваліфікації (ступені), а через них і людину, яка передовсім має бути особистістю інноваційного типу.
Від того, на якій філософській основі буде вибудовуватися освітній процес у закладі освіти залежить якість надання освітніх послуг, властивості особистості здобувачів освіти – учасників соціальних відносин різних рівнів.
Головним завдання освіти в Україні є її відмова від предметоцентризму і запровадження студентоцентрованого навчання. Людина здатна повноцінно реалізовувати себе в будь-якій діяльності тільки в тому випадку, якщо виконувана робота задовольняє її потреби і намагання. Від моменту обрання для себе напряму майбутньої професійної підготовки до початку професійної діяльності особистість має розкривати ті потенційні можливості, які в ній закладені і відповідно до яких має здійснюватися її освіта. Таким вимогам відповідає студентоцентроване навчання, яке у центр освітньої діяльності ставить студента з його схильностями і потребами.
Оскільки отримання освіти здобувачами здійснюється, в основному, в процесі групової та колективної діяльності, то необхідним є такий механізм регулювання врахування запитів кожного студента, який би міг максимально задовольнити потреби особистості з одного боку, і досягнення нормативно визначених результатів діяльності – з іншого. Окреслене завдання вирішує здобуття освіти за визначеною освітньою програмою, особливістю якої, в першу чергу, є створення для студента можливості вибору навчальних дисциплін, які яму необхідні як для майбутньої професійної діяльності, так і для його формування як всебічно розвиненої особистості.
Адекватне конструювання освітніх програм і кваліфікацій у надає можливості вирішити такі взаємопов’язані проблеми:
- реально запровадити компетентнісний підхід, а через нього студентоцентризм, відійти від предметоцентризму;
- забезпечити зрозумілість і порівнюваність результатів навчання, набутих компетентностей і кваліфікацій, ступенів для всіх зацікавлених сторін і в такий спосіб створити надійну основу для європейської і світової інтеграції;
- розвинути культуру академічної автономії і творчості закладів освіти як запоруку стійкого саморозвитку;
- підвищити відповідальність за створення власних внутрішніх систем забезпечення якості освітніх програм і кваліфікацій та їх реалізації, що сприяє національній і міжнародній репутації української освіти;
- досягти гнучкості, оперативності в реагуванні на різноманітні потреби здобувачів і користувачів освіти;
- модернізувати як наукову рефлексію, так і практику реалізації освіти в цілому.
В інтересах країни та її громадян необхідно всіляко підтримувати ініціативи щодо осучаснення освіти на засадах людиноцентризму, інноваційного типу прогресу, євроінтеграційної тенденції.